Життєвий листопад

Замерзла… Не мерзла так давно… Відігрівалась ванною і чаєм… Тееепло тепер)

Виявляється, уже вдруге сплю з відчиненими вхідними дверима. Цей цікавенний факт виявляється вранці, коли через протяг вони відкриваються і гупають об стінку. Я завжди перевіряю, чи закриті двері, а після першого разу незакритих – ще ретельніше. Як таке може статися, не уявляю. Добре, що є ще двері в тамбурі. А то було б “Заходьте, виносьте”…

Завдяки Насті у моїй скарбниці з”явився ще один вірш.

Війна

І

Кладусь я спать.
Три янголи в головах стоять.
Один янгол — все бачить,
Другий янгол — все чує.
Третій янгол — все знає.

І приснивсь мені
Син.

Наче він сам проти ворога ставає.
А той обступає, просто в груди рубає!
(Перший янгол вид свій закриває).

І ніби поле рівне, рівне та зелене.
І вітер стеле спів: “Прощайте, нене!”
(Другий янгол із хрестом до мене).

І вітер стеле: “Не сумуйте, смерті той не знає,
Хто за Вкраїну помирає!”
(Третій янгол серце звеселяє).

І приснився мені
Син.

II

Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.

- Благословляю, синку, на ворога.
А він: мату­сю моя!
Немає, каже, ворога
Та й не було.
Тільки й єсть у нас ворог —
Наше серце.
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Звела я руки до хреста —
А коло мене нікого нема.
Тихо, лиш ворон: кря! кря!

Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.

(с) П. Тичина, “Соняшні кларнети”, 1918р.

Хтось вірить у забобони, хтось – ні. Хтось вірить більше, а хтось – менше. Вирішила записати ті, які звучали коли-неколи в нашій родині :)

1. Не можна облизувати макогін, бо чоловік лисий буде
2. Не можна сидіти на куті столу, бо заміж не вийдеш/не одружишся. Одруженим – можна.
3. Не обмітати когось – бо заміж не вийде/не одружиться.
4. Сміття вечором не виносять, бо щастя можна винести
5. Коли шматок хліба падає, то треба швидко підняти, здмухнути, поцілувати і з”їсти.
6. Не можна хліб ставити на стіл догори ногами – на сварку, гріх.
7. Якщо тобі переходить дорогу людина з пустими відрами – на невдачу, з повними – на вдачу. Особливо, коли каже “А давайте я вас з повними перейду!” (Для підсилення ефекту чи що )) ).
8. Сіль розсипати – на сварку. Треба швидко прибирати, може, й пронесе)
9. Не можна з ножа їсти, бо будеш зла
10. Не зашивати на собі, бо розум зашиєш. Але якщо взяти нитку  в зуби (як вудило), то можна
11. Якщо вдягнути якусь річ навиворіт – битим будеш. Але
12. якщо спеціально вдягнути нижню білизну навиворіт – то не вречуть.
13. Якщо на внутрішній бік одягу пришпилити шпильку – не вречуть. А для малої дитини пов”язують червону нитку на ручку.
14. На малу дитину треба казати “Тьху-тьху-тьху, яке нездале”, щоб не врікти.
15. Якщо наречена напередодні весілля виставить туфлі в вікно – не буде дощу.
16. Коли жінка вагітна злякається чогось і схопиться рукою за якусь частину тіла – там буде родима пляма.
17. Щоб легко родити, треба всі двері і дверцята в хаті повідкривати.
18. Якщо пташка какнула – до грошей.
19. Перед екзаменом голову мити не можна
20. Якщо сняться воші – то на гроші, і навпаки.
21. На Святий вечір, коли готують кутю, не можна на мак казати “мак”, треба казати “насіння”, бо воші заїдять.
22. В тому місці, де викинути шкаралупу від великодніх писанок, виростає материнка.
23. Не можна зі столу рукою змітати
24. Не можна йти напереріз чи попереду похорону – до похорону в сім”ї. Треба постояти збоку і почекати, поки пройде
25. Якщо сорока прилетіла – до гостей.
26. Коли перший раз закує зозуля, то треба гроші мати при собі, і тримати в кулаці доти, поки куватиме.
27. На Пасху в грошах треба митися, щоб красивою бути.
28. Якщо багато плакати, будуть чорні очі.
29. Якщо їсти багато капусти, буде дупа тлуста :)
30. Не можна одночасно їсти і читати – бо пам”ять заїдаєш
31. Не можна в п”ятницю голосно реготати – бо в неділю так само голосно плакатимеш.
32. Не можна вертатися, коли шось забув, але коли дуже треба – то обов’язково треба подивитися у дзеркало, щоб не було невдачі
33. Якщо хтось дуже пристально дивиться, то треба скрутити дулю.
34. Чорний кіт дорогу перебіжить – на нещастя
35. Якщо вуха горять – хтось про тебе бреше. Щоб перестало , треба вгадати, хто бреше або дужкою золотої сережки провести по о
36. Якщо гикавка напала – хтось згадує. Щоб перестала, треба вгадати, хто загадує.
37. Якщо хтось працює – не можна під руки дивитися, щоб не впустив/не збив/не поранився і т.д.
38. Якщо чухається ліва долоня – до грошей, якщо права – здоровкатися з кимось будеш.
39. Впала ложна/вилка/ніж – гості будуть
40. Розбилося дзеркало – сім років нещасть.
41. Якщо в зупі лавровий листок попадається – буде лист.
42. Волосся після чесання не можна викидати на вулицю – бо птах забере, щоб гніздо вити і буде голова боліти. Треба спалити.
43. Зістрижені нігті не можна викидати, треба збирати і потім в труну класти, бо на тому світі Господь спитає “Де твої нігта за твої літа?”
44. Не можна щось давати через поріг, треба обов”язково одною ногою наступити.
45. Не можна ввечері нічого позичати.
46. Не можна дарувати ножі – будеш з тією людиною на ножах, до погіршення стосунків. Повинні за них заплатити якісь копійки.
47. Не можна колисати пусту колиску – до ще одної дитини.
48. Молочні зуби треба закидати за шафу, щоб мишка новий зуб принесла.
49. Якщо горобці в поросі купаються – на дощ.
50. Якщо небо ввечері червоне – буде сильний вітер.
51. Якщо переступати через когось – то не виросте.
52. Не можна мити голову в середу – залишишся сиротою.

Може, ще щось пригадаю, то допишу )

Перечитала)). А я себе не вважала аж такою забобонною, ги)))

На міжнародний день котів знайшла отаку абетку, створену українською дизайнеркою Kate Toropygina

(с)

Вона прекрасна, я вважаю.

… Хтось повинен відмінити затори в місті на час весни …

… Діти в маршрутці схожі на зграю горобців – так само радісно цвірінькають, витягують шиї і настовбурчують пір”я …

… Люблю рожеві хмари …

… Печені яблука з горіхами і корицею смачніші за будь-які цукерки …

——————————————–

І трошки небилиць: Читати повністю »

На неправильно поставлене запитання отримуєш неправильну відповідь.

Бігаючи з самого рання по справах, на повні груди відчула весну. Ну і що, що по календарю вона наступає через тиждень! Вона уже тут – в ніжно-голубому небі, в яскравому сонці, в краплинах на гілках і останніх бурульках. В чоловічих посмішках, в потьоках води на дорогах, в думках, в бажанні мандрів, в співі пташок і ще в безлічі речей. А ще – в крокусах на моєму столі:

@g

В дитинстві я лютою ненавистю ненавиділа писати листи. Це була трагедія, сльози, плач, коли треба було писати комусь листа. Але отримувати листи і відкритки я любила тоді і люблю дотепер.

Є щось таємниче в поштарці з великою сумкою через плече і в закритій поштовій скриньці. І підглядаєш в цю таємницю одним оком, коли відкриваєш, затамувавши подих, поштову скриньку чи розриваєш конверт. О, але до розривання конверту є ще інший, не менш важливий ритуал – обдивитися його з усіх боків, помилуватися марками, розшифрувати поштову печатку, подивитися на світло. І тільки вдома, всівшись зручненько на диван, можна розривати. Боронь Боже робити це на ходу чи в транспорті! Листи потребують спокою і рівноваги. Білі, кольорові, розмальовані – паперові птахи, які завітали до мене. Які вони бувають різні! Написані кульковою ручкою чи перовою. Невпевненим дитячим чи виваженим дорослим почерком. З квіточками на полях чи з серйозним “Вельмишановна”. На декілька рядків, як записка чи як твір – на декілька сторінок. Тоді конверт набуває такої приємної припухлості. На нерівновирваних сторінках зошита в клітинку чи на листках формату А4. Люблю торкатися паперу, який зберігає слова і тепло людини, яка писала їх. Відчувати запах, уявляти процес написання. Це наче занурення всередину тої людини, можливість відчути, якою вона є насправді.

Декілька років назад була в музеї ВВВ. Там на стендах виставлені листи. Читаєш їх, і сльози біжать по обличчю безперервно. Не котяться, залишаючи за собою мокрі доріжки, ні, а саме біжать. В кожній літері цих листів – туга і материнська розпука, трагедія і бажання жити. Вони не мають права струхлявіти чи вицвісти, вони мають залишитися навічно.

У мене в шафі зберігається цілісінький величезний чемодан листів, які тато писав мамі з армії. Треба знайти в собі сили їх почитати…

Чомусь зараз не пишуть паперових листів. Це символ минулої епохи. Ех, а якби хотілося отримати листа… Кожного вечора, повертаючись додому, перевіряю поштову скриньку…