В аеропорту Шарля де Голля є прекрасне місце – скляна стіна, скрізь яку видно, як прилітають і відлітають літаки. А прекрасне воно тим, що не треба стояти чи сидіти, а можна лежати! Там стоять п’ять крісел-лежаків і можна безперервно дивитися на життя аеропорту.
Майже 12 годин льоту – боліло все, від неможливості прийняти горизонтальне положення чи просто закинути кудись ноги. Зате годували французькою кухнею і я подивилася останнього Гаррі Поттера іспанською :) Безсонна ніч давалася взнаки – постійний стан то сну, то дрімання.
Різниця з Україною – 8 годин. Прилетіли ввечері. Аеропорт зустрічав яскраво розмальованими стінами з мексиканськими мотивами. Аеропорт знаходиться в місті, і одразу є вихід в метро. Добиралися до місця вписки по каучсьорфінгу довгенько, бо система вулиць тут трохи не така, як у нас. Є напрямки, а від них уже відходять вулиці. Будиночки невеликі, в основному двоповерхові. На вулицях о 9 вечора людей майже немає. Але лунає музика з закритих дверей.
Взагалі, мексиканські метро і музика – то окрема тема. Перше дуже велике – 9 гілок, багато переходів, великі самі станції. Переходи йдуть не на станцію, а на напрямок, і навіть вхід в метро позначається напрямком. Система вказівників дуже легка і зрозуміла, тому ми не плутали жодного разу. А музика – вона всюди в метро – люди з наплічниками з магнітофонами продають диски, попередньо включаючи попурі з пісень. Всього 10 песо. (50 баксів = 636 песо)
Нашими господарями виявилася приємна молода пара – Іван і Еріка. Так, саме так, Іван :) Ні, українського коріння в хлопця нема :)
Прокинувшись в срану неміч, пішли шукати музей Фріди Кало. Вулички – тиша і спокій, людей майже немає, проїжджають поодинокі машини і шурхотить опале листя фікусів. Фікуси тут – не пару листків на тонкому стовбурі, а розлогі дерева понад два поверхи висотою. Будинки – кольорові – сині, помаранчеві, жовті, цегляні, сірих немає зовсім! Хочеться ходити і вдихати повітря, тут тепло і красиво.
Знайшли музей, але було ще закрито, тому вирішили шукати сніданок. Надибали маленьку точку з такос – маленькими хлібцями, схожими на лаваші, до яких додається м’ясо, овочі, салат і пекучі соуси. Смачно! А потім була кава :) Найсмачніша кава в моєму житті. Кафе відкрите з 1953 року, там прямо на вулиці лежать мішки з кавовими зернами. Це неймовірно смачно!
Були ще в антропологічному музеї. Гігантська територія, цікавезні експозиції. Дуже багато спільних елементів з українською культурою – узори, вишивка. Дивно бачити вживу різні мексиканські статуетки. Християнство знищило велику частину стародавньої культури, перекроїло під себе.
Люди хороші і приємні, багато посміхаються. Були в соборах – величні, красиві, теплі. Розуміємо десь третину з усього, але потрохи освоюємося :) Гуляли по колонізаційних вулицях.
Написала б ще, але з телефону вже пальці болять :) Далі буде, не перемикайтесь! :)
