Archive for the 'життя' Category



Published on Tuesday, 14 April, 2015

Я б тут жила. Ростила б тут дітей. Пекла б паски. Ходила би до церкви. Лічила б левів. Шукала би нові старі будинки. Пила би каву на низьких підвіконнях. Ходила б на базар. Любила би тебе, якби дозволив. Та нікому з нас не потрібно останнє. Тільки іноді зустрічі без смутку із запахом цигарок і кориці.


Published on Friday, 13 February, 2015

Спогади не живуть в думках чи в серці. Спогади живуть в запахах, в смаках, в звуках і в профілях, в сонячному світлі і в картинках свідомості, що раптово виринають на поверхню, як минулорічні потопельники. Здається, уже все передумано-пережито-забуто, спалено і розвіяно за північним вітром. Але ні, одна мить, і все знову перед очима. О, у [...]


Лонгрен

Published on Tuesday, 11 November, 2014

Краплі червоні в воді – то тече смола з дерев’яних бортів, до стоянок довгих незвиклих. В жовтні шторми, – але де ти тоді була? – винесли так багато кольорового скла. Перед зимою з моря встає імла, кожен, хто хоче, в ній може назавжди зникнути. Шелест прибою гойдається поміж дюн, набивається в дім, як пісок у [...]


Передсвітанкове

Published on Monday, 1 September, 2014

В останні літні дні у Львові не пахне осінню, на відміну від Києва, де цей запах і настрій більше ніж місяць як кружляють вулицями. Так дивно, Львів завжди був містом осені для мене. О 5-й ранку вимикають ліхтарі. І мій звичний шлях від вокзалу до Зеленої перетворюється на таємничий лабіринт в ритмі 2 до 1 – [...]


Роздуми

Published on Thursday, 17 July, 2014

Я знаю, якої я хочу любові. Такої, щоб груди розпирало від щему і теплоти. Такої, щоб не соромитися здатися якоюсь не такою чи історій з минулого чи ще чогось. Такої, щоб опинитися в обіймах і забути про навколишній світ. Такої, щоб в цих обіймах хотілося жити і померти водночас. Взаємної. В кожному погляді, в кожному [...]


Борис Гуменюк, з ФБ

Published on Wednesday, 9 July, 2014

Я цього не бачив. Ніхто цього не бачив. Їхній підрозділ ніс бойове чергування на околиці Маріуполя. Надійшла інформація, що з боку ватників рухається велика колона вантажівок, бронетехніки без опізнавальних знаків. Армійці передали по рації. Попросили підсилити і прикрити їхній фланг з боку моря, якшо шо. Вони саме патрулювали приватний сектор, коли пролунав постріл. Власне, не [...]


Мрійливе

Published on Thursday, 3 July, 2014

В катанні на квадроциклах є два мінуси – звук і запах. Бо коли виїжджаєш на поле, і на горизонті починають жевріти хмари, хочеться зупинитися і вбирати кожною клітинкою сизо-зелену красу і вдихати різнотрав’я подвійним об’ємом легень. Брести босоніж без доріг і керунків. Загубитися і сховатися. Розстелити коцик десь посередині поля, і лежати горілиць з тим, [...]


Навіяне. Уривки

Published on

… І довго, безкінечно, плисти і заходити в усі порти, Щоб переконуватися щоразу, що для них не існує зими, Що полуденні течії досі приносять рибу і людей, Що й там немає отих потрібних дверей, За якими мав би ховатися спокій і ключ від яких        ти губиш щоразу.


Published on Sunday, 16 February, 2014

В темному склі переповненого трамваю, що вистукує колядки по львівській бруківці без снігу, від мене, наче від чеширського кота, залишається тільки частина. Правда, від нього залишалася усмішка, а від мене – ліве око, ліва половина носа і круглий срібний кульчик у лівому вусі. Посмішка ж ховається в строкатому шалику. Не тому що холодно, а тому [...]


Фестиваль “Волинське Віче”. Тезисно

Published on Monday, 8 July, 2013

Вітер в обличчя – море сонця – поодинокі соняшники понад дорогою – поля до горизонту – лелеки на стовпах з лелеченятами. Білі хатки з голубими віконницями – гілля, схилене під вагою яблук – вози з сіном – 20км бруківки. Запаморочливий запах трав і квітів – чисте повітря – чисті дороги – тиша і спокій – [...]