Archive for the 'вірші' Category



Published on Thursday, 20 November, 2014

Ще…[майданами] І іде хлопчик. із обличчям янгола. із поступом чоловіка. йде хлопчик. то сяяло сонце. непевним сірим промінням. чи так зарання. в дитини посивіли очі. іде хлопчик. струна дніпрової кобзи його за небо тримає. ІІ іде чоловік. із обличчям янгола йде чоловік. і під його ногами. реве та стогне земля. ламає камені власних кайданів. іде [...]


Время рыб

Published on Thursday, 30 October, 2014

Евгения Бильченко БЖ. Время рыб Владиславе Ильинской … Потому что, родная, так обустроен мир: Чем правдивее крик, тем жёстче на морде кляп. Мы схватили за хвост волшебный жар-птичий миг, Не запачканный пылью слов и ванилью клякс. Миг, когда мы молчим, как рыбы, − и тише рыб. Миг, когда мы журчим, как Лета, − и легче [...]


Published on Wednesday, 24 September, 2014

Слова, якими можна все пояснити, завжди прості – ти просто ще один голос в її житті: можливо, найбільш різкий, можливо, найбільш виразний. Можливо, вона ставиться до нього, як до свого. Можливо, вона взагалі не вирізняє його. Тим більше не зрозуміло, що вас тримає разом. Не зрозуміло, що вас тримає, окрім страху втратити один одного, що [...]


Published on Friday, 5 September, 2014

все важные фразы должны быть тихими, все фото с родными всегда нерезкие. самые странные люди всегда великие, а причины для счастья всегда невеские. самое честное слышишь на кухне ночью, ведь если о чувствах – не по телефону, а если уж плакать, так выть по-волчьи, чтоб тоскливым эхом на полрайона. любимые песни – все хриплым голосом, [...]


Published on Sunday, 16 February, 2014

*** мамо, ти бачиш, сонце ще сходить, хоч і червоне ріки течуть, крига вже, мабуть, скресла люди спішать на роботу, місто сонне мертві колись воскреснуть мамо, хлопці готові, знаю, ці із усіх найкращі гострять мечі і ладнують лати ми не одні, поруч десь тут є завше тіні іуди й пилата сотні стають у лави, небо [...]


Published on Wednesday, 25 September, 2013

Примерзають гумки у дверях старих машин. Починаються чоботи з хутрами і колготи під штанами. Хлопчику, поспіши, в теплій шапці скоро ніхто не впізнає, хто ти. Скоро віхоли вкриють вихололі двори, скоро вилиці втратять пам’ять про дотик літа – не вмовляй, говори про те, що в тобі горить, доки світишся, доки можеш ще говорити. Доки ніжність [...]


ЕТНО

Published on Thursday, 22 August, 2013

Котилася торба з горба А ерос з танатоса А ти знаєш дуже горда А я трохи з пафосом Ти підсіла на колеса я присів на ганджу Ти читаєш жовту пресу я майструю банджо Кидай пресу читай тишу я ноти напишу. Будем грати під гашишем позриваєм криші Пофік ерос і танатос похрін повна торба Котилася любов [...]


Ліна Костенко. КРИЛА

Published on Friday, 7 December, 2012

А й правда. Крилатим грунту не треба. Землі немає. То буде небо. Немає поля. То буде воля. Немає пари. То будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, Не з пуху-пір’я, А з [...]


Редьярд Кіплінг. Якщо…

Published on Wednesday, 5 December, 2012

Редьярд Кіплінг Якщо… Joseph Rudyard Kipling If If you can keep your head when all about you Are losing theirs and blaming it on you, If you can trust yourself when all men doubt you, But make allowance for their doubting too; If you can wait and not be tired by waiting, Or being lied [...]


Лазурит

Published on Thursday, 29 November, 2012

Викинь себе, як камінь, Витри злежалий слід. Відшліфовано грані Неба твого – лазурит. Гарно, що ти скінчився. Гарно: тебе нема. На обличчі у листя Досконалість сама. Гострокутний уламок, Замкнений на собі, Викинеш, і – на ранок – Туркотять голуби, Ходять дощі Господні На Господні міста. І – відкрита безодня, Що ти нею вже став. Стесано [...]