От зараз, зараз я би стала чемпіонкою в метанні тарілок об стіну. Я б знала, що на неї повісити для кращого влучання, і кидала би тарілки доти, поки вона би не побіліла від фарфорової пилюки і не покрилася шрамами від гострих країв.
Життя в стилі “friends-only” хіба може бути повноцінним? Хіба воно може замінити сім”ю? Це ненормально.
Всі розумні слова з розумної книжки одразу забуваються, як тільки все йде не так, як мало би йти.
Якби кожного разу запитання “Як ти?” від людей, які хвилюються за мене і яким я не байдужа, перетворювалося на коштовний камінь, я була би мільярдеркою, настільки їх багато.
Діра на місці серця стає прірвою. Чи чорною дірою. Латки не помагають, де тонко – там і рветься. Навіть не клапті, – тільки нитки залишились. Та й ті розносить вітром…
Є люди, які вміють слухати, але відмовляються чути і бачити.
