Життєвий листопад

- кохати мене;
- бути поруч, навіть якщо кричатиму “Згинь з-перед моїх очей!”, бо саме тоді ти потрібний найбільше;
- грати зі мною в дурнуваті ігри і постійно порушувати правила;
- говорити зі мною на будь-які теми;
- варити каву перед роботою;
- будити мене, коли я засинаю не на тому дивані;
- бути відповідальним і вміти приймати правильні рішення;
- цікавитись і підтримувати мої захоплення;
- тримати мене за руку, коли мені страшно;
- будити до ранкового будильника поцілунками;
- сварити мене за безлад, щоб я ставала кращою;
- сміятися з мене, коли я робитиму дурниці і підскакуватиму зі страху в кіно;
- бути поруч в неділю в церкві;
- на прохання “Поїхали в …” відповідати “А квитки ти вже взяла?”;
- витирати сльози і тулити до себе, коли мені погано;
- поїти кагором раз в місяць;
- нічого і нікого не боятися;
- хвалити мій борщ;
- тримати на колінах в переповненій маршрутці;
- захищати мене;
- знати, що я не сильно люблю троянди;
- не потребувати нагадувань;
- кидатися сніжками взимку і забороняти купляти помідори весною;
- в усіх своїх списках записати мене першим номером;
- проводити щомісячну інвентаризацію родимок;
- перевіряти, чи теплі в мене руки-ноги в ночі і вкривати ковдрою;

і купу інших речей…

Де ти?