»


Лазурит

Викинь себе, як камінь,
Витри злежалий слід.
Відшліфовано грані
Неба твого – лазурит.
Гарно, що ти скінчився.
Гарно: тебе нема.
На обличчі у листя
Досконалість сама.
Гострокутний уламок,
Замкнений на собі,
Викинеш, і – на ранок -
Туркотять голуби,
Ходять дощі Господні
На Господні міста.
І – відкрита безодня,
Що ти нею вже став.
Стесано сіру шкіру,
Серце – чистий блакит.
Прийме тебе на віру
Небо твоє – лазурит.

(c) Світланка Богдан



Маєте що сказати?

XHTML: Ви можете використовувати наступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>