»


Передсвітанкове

В останні літні дні у Львові не пахне осінню, на відміну від Києва, де цей запах і настрій більше ніж місяць як кружляють вулицями. Так дивно, Львів завжди був містом осені для мене.

О 5-й ранку вимикають ліхтарі. І мій звичний шлях від вокзалу до Зеленої перетворюється на таємничий лабіринт в ритмі 2 до 1 – два цоки від підборів і один рип від сумки на плечі. Звуки від підборів, звиваючись по тріщинах на бруківці, зникають в бічних вуличках. Комусь було би страшно йти в цілковитій темрямі, але не мені. Не сьогодні. Сьогодні Львів для мене оксамитово-чорний, з палаючими жовтим очима загублених у місті таксі. “Пані, куди вас підвезти?” – прошу пана, хіба я знаю? На край світу ви нині не повезете, втім, як і вчора і завтра. Та й що там робити, на краю світу?

Львівські Попелюшки мають губити мешти в опалому листі біля палацу Потоцьких.

Старі двірнички з гачкуватими носами забивають об землю держаки розчірханих мітел – явна перекваліфікація після швидких польотів.

Ранок…



Маєте що сказати?

XHTML: Ви можете використовувати наступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>