»


Лонгрен

Краплі червоні в воді – то тече смола
з дерев’яних бортів, до стоянок довгих незвиклих.
В жовтні шторми, – але де ти тоді була? -
винесли так багато кольорового скла.
Перед зимою з моря встає імла,
кожен, хто хоче, в ній може назавжди зникнути.
Шелест прибою гойдається поміж дюн,
набивається в дім, як пісок у відкриту рану.
В’ється печаль парканом, ніби дикий в’юн,
голос твій дослухати в якій із далеких лун?
В мене ще залишився сирий несмачний тютюн,
і кілька історій про мандри і океани.
Душу гризе підозра, все ніяк не мине,
що не казкар то був, не просто дурень портовий.
І я вдивляюсь в дорогу – десь він ще промайне.
Де ти? Хай подеруть чорти все казкове і чарівне.
Ти ж обіцяла, що забереш і мене
під ті трикляті вітрила кольору крові.

(c) Kateryna Babkina



Маєте що сказати?

XHTML: Ви можете використовувати наступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>