Published on Monday, 24 November, 2014

Іноді в тобі нізвідки з”являється така скажена кількість любові, що все тіло йде мурашками, і здається, що, торкнувшись когось кінчиками пальців, вона полл”ється з тебе тонкими сріблястими нитками. Вона з”являється не в результаті якихось тренінгів, не через закоханість, це стається раптово, як блискавка – розплющуєш очі і відчуваєш оцю наповненість. І всі подальші речі, які [...]


Published on Sunday, 2 December, 2012

… Мне все равно, чем ты зарабатываешь себе на жизнь. Я хочу знать, отчего болит твоё сердце. Смеешь ли ты мечтать о том, чтобы исполнилось твоё самое заветное желание? Мне все равно, сколько тебе лет. Я хочу знать, можешь ли ты рискнуть и выглядеть смешным ради любви, ради мечты, ради приключения, которое люди называют жизнью. [...]


Повертається

Published on Monday, 13 August, 2012

бажання писати разом з дощем… Мільйони мурашок по спеченій шкірі… Читати, писати, творити… Прокидатися під дощову симфонію, кутатися в теплу ковдру, плестися на кухню, варити в червоній турці запашну мексиканську каву, сипати дрібку кориці, сидіти, підібгавши ноги і дмухати в горнятко… Велика чорна парасоля, мільйони голочок-краплинок на шкірі, яскраво-малиновий блиск… Майже осінь, до якої пасують [...]


Опівнічним дощем

Published on Wednesday, 18 April, 2012

Я хотіла написати про Пасху… Але, коли стояла, зкоцюрбившись, на зупинці під дощем, прийшло інше… Відчула долонями, як гладила його щойнопострижену голову, як волосини лоскотали долоні і як тілом прокочувалися мурашки від того. Відчула, як починала гладити з чола і закінчувала потилицею. Як сварилася, що пострижений він схожий на бандюка з добрими очима. Відчула, як [...]


Published on Monday, 9 April, 2012

Мені здається, я так довго намагалася відкривати, розуміти, “заглядати під кришечку”, шукати таланти в інших людях, що я забула про себе. Та хіба я пам”ятала колись? Я завжди вважала себе недостойною, завжди здавалося і здається досі, що я не дотягую до якоїсь планки. Можу і те, і се, і ось це, трішечки цього, трішечки того, [...]


Зачепило

Published on Tuesday, 3 April, 2012

З сьогоднішньої переписки: “можна бачити літери, а можна бачити більше… можна бачити дерево як сукупність листя, а якщо спробувати побачити його як сукупність тіней від листя – це буде крок до іншого сприйняття реальності.” (с) Андрій


Спроба номер два

Published on Friday, 22 July, 2011

Щоранку на кухні він висаджував в горщик якісь насінини. Довгими пальцями брав по одній і засовував в землю. Вони проростали знизу, дірявлячи пластиковий горщик і навіть деколи підвіконня. Зграйки кавунових кісточок розважалися тим, що утворювали живі картини на зеленій підлозі кухні. Коли їм набридало переповзати з одного квадрату на інший, вони демонстративно вилітали через вікно. [...]


Зворотній відлік

Published on

Проїзний на метро настирливо показує кількість днів, що залишилися. Сьогодні – 10. Хвилями накочується паніка – зробити, встигнути, не забути. Десять днів… Мені здається, час стискається зараз в пружину, щоб потім розпрямитися і вистрілити, що потім буде спокійно і розмірено… Хоча хто зна… Але щось зміниться, точно зміниться… В моїй шухляді лежить ангел з білого [...]


Люди і про любов

Published on Friday, 1 July, 2011

Вчора в метро спостерігала за старим подружжям. Він – високий і худий, сивий, вона – теж висока, трохи молодша за нього. Він їхав в вагоні сам, і на станції “Славутич” раптово кинувся до вікна і постукав, показуючи, що він тут. Вона зайшла у вагон, сіла біля нього, добре, що був вечір і було мало людей. [...]


Published on Wednesday, 22 June, 2011

Перечитуй інколи мої записи, будь ласка. Не важливо, хто ти – ти, він, вона, чи я. Просто перечитуй їх, щоб відповісти на питання. Я змінилася? Не змінилася? Виросла? Впала в дитинство? Впала в маразм? Взагалі, куди може впасти така, як я? Бо до кролика в нірку падає тільки Аліса. Я би впала в небо. Але [...]