Всесвіт посміхається, коли

Published on Wednesday, 28 November, 2012

В метро, за 5 хвилин переходу з Майдану Незалежності на Хрещатик, можна зустріти бабуся з величезним алюмінієвим тазом, чоловіка з килимом, обгорнутим в папір, іншого чоловіка з віником і ще одну бабуся з червоним пакетом з написом польською “Не для ідіотів” :)


Серце на снігу

Published on Friday, 17 February, 2012

Коли вранці йшла на роботу, під будинком в снігу побачила щось рожеве. Підійшла ближче, щоб роздивитися, а то – повітряна кулька-сердечко. Мабуть, хтось випустив її в день святого Валентина, вона літала декілька днів, а тепер приземлилася, тобто присніжилася. А може, то хтось загубив своє серце, і воно замерзає без тепла і любові. А може, хтось [...]


Ранкові чоловіки

Published on Monday, 6 February, 2012

Ночувала в Насті з середи на четвер. Вранці першими ж прокидаються діти. Северин радісно “Мама!”. Чує, що вона не відзивається, бо ж Настя знаний сплюх, уже з іншою інтонацією продовжує – Мама! Мама? Мама?! Прибігає і починає моститися їй під бік. Тут же прокидається Ярослав і теж прибігає моститися. “Ярчику, нема місця, йди до Уляни” [...]


Ворона-хуліганка

Published on

Минулого тижня в один з морозних ранків чекаю на маршрутку. Ночувала в тітки, тому їду з Гната Юри. А там перехід великий, і світлофори – великі такі прямокутні коробочки. А снігу багато, і коробочка-світлофор вдвічі більша свого реального розміру – намело). На вершечку цієї примерзлої конструкції сидить ворона. Велика така, вгодована. І кожного разу, коли [...]


Ранкова кава в Парижі

Published on Saturday, 12 November, 2011

Бачила Ейфелеву вежу крізь туман, коли летіли. І сліди від літаків, наче перехрещені шпаги, через ціле небо. Шарль де Голль не такий страшний, як розказують, все дуже мило і цивілізовано, футуристично навіть. Кава з молоком і круасан – доброго ранку, Париж! Хоч і не покидаємо приміщення терміналу.


Звуки осені

Published on Sunday, 6 November, 2011

Рахунок іде на дні…  Час до від”їзду стискається до декількох сторінок щоденника з записами… Осінь якась така неймовірна, світло-пастельна. Жовте липове листя напівпрозоре, висить гронами на гіллі, опале тополине – пахне грибами, дубове – вічністю і хрумтить під ногами жолудями, горіхове навіює спогади. І падає листяний дощ від найменшого видиху вітру. Другий тиждень гудуть труби [...]


Ранкове

Published on Wednesday, 29 June, 2011

Вже котрий дощовий день не можу прокинутися. Крізь сон чую будильник, але відкрити очі, підняти організм з постелі не можу. Неначе все тіло обклали ватою. Не помагає кава, мотивація, обов”язки. Спати, спати, спати… Але навіть після сну немає відчуття, що я виспалася і набралася сил. Навпаки, наче сон забирає їх. І знову починають снитися божевільні [...]


Published on Monday, 6 June, 2011

Хочу, щоб ранки в цьому місті були львівськими – з мокрою бруківкою, тишею і запахом кави з кардамоном. Хочу, щоб вечори були морськими – з густою темрявою неба, оксамитовим вітром і солоним запахом моря… А ночі… А ночі хай залишаються з запахом матіоли…


Published on Monday, 24 January, 2011

Привіт, світанок після безсонної ночі! Шкода, що мої чудовиська не зникають з першим промінням… Хочу до моря…


Published on Friday, 21 January, 2011

Зимова казка до полудня перетворюється в зимове болото. Котлетами пахне в вагоні метро…